В сучасному світі рідко хто присвячує все життя кар’єрі на одному підприємстві, а з розвитком технологій працювати можна у багатьох роботодавців одночасно, при цьому не покидаючи одного (основного) місця роботи. З іншої сторони, для багатьох підприємців вигідним є наймати на окремі посади чи для виконання певних робіт працівника з неповним робочим днем чи тижнем, який має якусь іншу основну роботу. буває, що час висококваліфікованих спеціалістів надто дорогий, щоб тримати їх у штаті на повну ставку. У таких випадках взаємовигідним інструментом є робота за сумісництвом.
На даний час законодавством України не передбачено єдиного порядку оформлення сумісника, який би підходив для усіх роботодавців. Проте порядок та умови роботи за сумісництвом на окремих підприємствах регулюються Постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р. № 24, яку застосовуються і щодо сумісників, які працюють в комерційних компаніях.
Отже, на умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві у вільний від основної роботи час. Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.
Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.
Прийом сумісника, оформляється наказом у якому вказується, що працівник прийнятий за сумісництвом. При прийомі на роботу за сумісництвом пред’явлення трудової книжки не передбачено. Проте, згідно з пунктом 9 Положення запис в трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом проводиться за бажанням працівника за основним місцем роботи.
При прийомі на роботу сумісника, так як і при прийомі на роботу основного працівника обов’язково повинні повідомлятися органи Державної Фіскальної служби відповідно до Постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413. Так, в пунктi 4 форми повiдомлення про прийняття працiвника на роботу має зазначатися категорiя особи (найманi працiвники з трудовою книжкою або найманi працiвники без трудової книжки), а саме: працiвник за основним мiсцем роботи чи працiвник за сумiсництвом.
Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства. Заробітну плату за сумісництвом відповідно до ст. 102-1 Кодексу законів про працю працівники одержують за фактично виконану роботу. Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу. Крiм того, вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розмiром. Сумiсники мають право на оплату фактично виконаної роботи й тодi, коли було порушено встановленi обмеження для роботи за сумісництвом.
Визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП умови роботи за сумiсництвом, у тому числi щодо її загальної тривалостi, яка впродовж мiсяця не має перевищувати половини мiсячної норми робочого часу, поширюються лише на працiвникiв державних пiдприємств, установ й органiзацiй. Однак, слід розуміти, що визначальним є те, що робота за сумісництвом відбувається у вільний від основної роботи час, тобто після її закінчення чи до початку. Отже, якщо сумісник у вас працює 8 годин в день після 18:00 години, то вочевидь, йому доведеться доплачувати за роботу в нічний час.
