У нашій практиці ми отримуємо запити від клієнтів на підготовку трудових контрактів з їх працівниками. З більшістю працівників роботодавець не може укласти такий контракт. Чому є така проблема ми розберемось у даній статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому основні умови праці, можуть встановлюватися угодою сторін. Це дуже зручно у наш час, саме тому роботодавці, приймаючи працівника, часто хочуть укласти з ним контракт.

Метою укладання контракту є максимальне використання iндивiдуальних здiбностей працiвника, надання додаткових прав та гарантій, а також пiдвищення взаємної вiдповiдальностi роботодавця та працівника. Контракт регулює не тiльки трудовi, а й пов’язанi з ними iншi суспiльнi вiдносини: соцiально-побутовi та економiчнi.

Вiдмiннiсть контракту вiд звичайного трудового договору полягає в тому, що  контракт обов’язково укладається в письмовiй формi; у контрактi можуть установлюватися додатковi (крiм зазначених законодавством) пiдстави щодо його розiрвання; контракт має строковий характер.

Однак, сфера застосування контракту визначається законами України. Порядок їх укладання визначено Положенням про порядок укладання контрактiв при прийняттi на роботу працiвникiв, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.03.94 р. № 170.

Вiдповiдно до цього Положення прийняття на роботу працiвникiв через укладання з ними контракту може вiдбуватися у випадках, прямо передбачених законами. Аналізуючи чинне законодавство України можливо зробити висновок, що існує дві групи працівників, з якими укладають контракт:

• працівники, з якими контракт укладають обов’язково;
• працівники, з якими дозволяється укладати контракт.

Спеціальними законами можуть бути передбачені інші випадки при яких можлива або обов’язкова форма трудового договору у вигляді контракту. Проте, Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої  ст. 21 КЗпП підкреслив, що “незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо”, і на основі цього зробив висновок про те, що сфера застосування контракту під час оформлення трудових відносин не може бути безмежною.

Отже, якщо укладення контракту законом не передбачене, то роботодавець не має права укладати з працiвником контракт, навiть при наявності взаємної згоди. Тому, укладені всупереч закону контракти є недійсними.

Довідково інформація про працівників з якими укладають контракти:
1) керівники підприємств;
2) керівники установ і організацій, що є в загальнодержавній власності;
3) науково-педагогічі, педагогічні та наукові працівники;
4) наймані працівники товарної біржі;
5) наймані працівники колективного сільськогосподарського підприємства;
6) наймані працівники фермерського господарства;
7) працівники підприємств, установ, організацій у спеціальних (вільних) економічних зонах;
8) іноземці на підставі дозволу на працю;
9) працівники споживчих товариств, спілок споживчих товариств і підлеглих їм підприємств;
10) помічники адвокатів;
11) спеціалісти робочих груп, створюваних Комітетами Верховної Ради;
12) професійні спортсмени;
13) працівники залізничного транспорту;
14) керівники операторів і провайдерів поштового звячзку та керівники їх філій;
15) ліквідатори радіоактивних аварій та їх наслідків;
16) особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб.